У великому виставковому залі вишикувалися в одностроях, зі зброєю та відзнаками вояки армій України новітнього періоду – від Українських Січових Стрільців, воїнів Української Галицької Армії,  Української Народної Республіки, морської піхоти УНР (вона, до слова, зародилася в Скалі-Подільській), дивізії «Галичина» – до  сучасної української армії. Відвідувачі бачать бійців Самооборони Майдану, добровольчих батальйонів, батальйону територіальної оборони «Тернопіль» та різних видів нинішніх Збройних Сил України.

У недалекій перспективі до галереї різних поколінь військовиків мають долучитися вояки Карпатської Січі (1939р.), антигітлерівської коаліції (наприклад, українці, які воювали у Другій світовій в армії Канади). Кожне військове формування буде представлено 3-4 манекенами, а біля них – стенд з історією цього війська, написи українською та англійською мовами. Цей проєкт «Українські військові формування 20-21 століть…» поки що немає аналогів в Україні.

Потребують кращого вшанування

Тернопілля славне місцями і героями національно-визвольної боротьби 1940-1950-х рр. Серед видатних діячів ОУН і УПА – чимало вихідців із сучасної Тернопільщини – Ярослав Стецько, Дмитро Клячківський («Клим Савур»), Дмитро-Мирон Орлик («Максим Орлик»), Ярослав Старух («Стяг»),  Осип Дяків («Горновий»), Петро Хамчук («Бистрий»), Омелян Польовий («Данило Очерет»), Володимир Якубовський («Бондаренко»), Галина Дидик («Анна») та багато інших. У нашій області є с. Антонівці, де знаходився табір воєнної округи УПА «Волинь-Південь»; с. Бишки (тут містилася ставка Проводу ОУН у 1943-1945 рр.), хутір Веснівка, де у серпні 1943 р. відбувся  Третій Великий Збір ОУН і було проголошено збройну боротьбу з німцями та більшовиками за цілковите визволення від окупантів українського народу, взято  курс на побудову Української держави як демократичної і соціально зорієнтованої, а головнокомандувачем УПА обрали Романа Шухевича;  врешті, на Бережанщині причаїлося с. Слов’ятин, поблизу якого в лісі діяла підстаршинська школа УПА. Поза сумнівом, ці місця і герої потребують кращого увіковічення пам’яті і більш трепетного ставлення. Адже коли не було господаря, то навіть після пристрасного відзначення знаменної події чи імені все призабувалося.

  • В області давно назріла проблема створення структури, яка б опікувалася питаннями, що мають стосунок до національно-визвольної боротьби. І ряд громадських організацій домоглися створення в листопаді 2018 року комунальної установи облради «Музей національно-визвольної боротьби Тернопільщини», який повноцінно почав працювати із січня 2019 року, – розповідає його директор Євген Філь. – Він має на меті зберегти спадщину, яку ми перейняли, і досліджувати історичні події національно-визвольного руху на високому науковому рівні. Адже знаходяться багато документів, якими нікому опікуватися. Одні передають на зберігання в державний архів, інші ще кудись. Ми приділяємо увагу  героям національно-визвольних змагань 1940-1950-х років, але розуміємо, що вже народилися новітні герої – Небесної Сотні, учасники російсько-української війни на Донбасі.

 Цінні експонати музею                                                                                                                                                                   

 За понад два роки діяльності  музей зібрав чимало цінних експонатів. Наприклад, у 2019 р. за сприяння мецената, голови Ліги підприємців «Українська справа» Михайла Ратушняка із Лондона привезли 3,5 т літератури, виданої в українській діаспорі різних країн світу. Книги датовані початком 19 століття – до Дня Назележності-2019. У музеї знаходиться багата колекція марок «Підпільна пошта України». Це син останнього головнокомандувача УПА Василя Кука Юрій, за посередництвом дочки Президента УГВР Кирила Осьмака Наталії, передав три альбоми поштових марок, які виходили за кордоном. У цій музейній установі зберігається  також повний комплект нагород УПА – Золоті, Срібні і Бронзові Хрести Заслуги, що їх подарувала Координаційна рада із вшанування пам’яті нагороджених лицарів ОУН і УПА. Тут знаходяться і унікальні архіви, наприклад, архів Тернопільського окружного проводу, знайдений у лісі Підгороднього. А ось унікальний експонат – шафа-бюро з квартири Степана Бандери у Мюнхені, передана Організацією Українських Націоналістів. Є в музеї і чимало експонатів, які передали побратими з фронту на Донбасі – Дмитро Ярош і два працівники музею – старший науковий співробітник Юрій Заблоцький і завідувач відділом музею Ігор Войцехівський. На даний час у музеї налічується понад 7 тисяч експонатів, які описані і передані у державні фонди. І всі вони отримані за сприяння друзів музею, меценатів – на засадах спонсорства.

 А торік на подвір’ї музею за кошти української діаспори з Канади спорудили і відкрили бронзову скульптуру Божої Матері «Свята Покрова – опікунка українського війська».

Музей став ареною, на якій оживає історія боротьби за волю України у різних іпостасях. Щомісяця працівники організовують виставки до пам’ятних подій і ювілеїв визначних діячів національно-визвольного руху. Скажімо, до дня Державного Прапора у музеї виставили прапори з часів Революції Гідності та російсько-української війни на Донбасі. До Дня Незалежності України діяла виставка «100 українських перемог». Недавно відкрилася експозиція до 100-річчя з дня народження Григорія Друля («Славко»), нашого земляка, який був керівником медичної служби Подільського краю і керував Українським Червоних Хрестом на Тернопіллі. А на відзначення Свята Покрови та Дня захисника України відбудеться святкування 25-ої річниці історико-меморіального Музею політичних в’язнів, а в Музеї національно-визвольної боротьби Тернопільщини відкриють більш повну виставку «Українські військові формування».

Музей об’єднав ще два музеї

За  нетривалий час діяльності, навіть пропри карантинні обмеження, музей національно-визвольної боротьби Тернопільщини став місцем живого спілкування, обміну науковими ідеями, презентації історичних книг. Тут збираються не тільки музеєзнавці, історики, але й нумізмати, філателісти, які обмінюються інформацією, збірками колекцій. Щоразу більше учнів та студентів приходять сюди на екскурсії.

Та в структуру  музею увійшли ще два музеї  схожої спрямованості в області. Окрім згаданого музею політичних в’язнів, це народний історико-меморіальний музей  – Ярослава і Слави Стецьків у Великому Глибочку, який нині знаходиться у старій будівлі 1773 р. і потребує капітального ремонту.  Під парасольку великого музею став  і музей національно-визвольної боротьби імені Якова Бусола в с. Бишки, де у 1943-1945 рр. була ставка проводу ОУН і перебували відомі політичні і військові діячі – Роман Шухевич, Яків Бусол, Дмитро Маївський, Василь Кук та інші. Це місце потребує більш достойного пошанування. На даний час виготовлено  проєктно-кошторисну документацію для будівництва великого музею, проведено її комплексну експертизу. А наступного року планується розпочати власне будівництво історико-меморіального комплексу, в якому поміститься і музей національно-визвольної боротьби імені Миколи Арсенича, і навчальний центр.

Вартувало б передати під опіку великого музей ще й інші музеї, зокрема, музей Третього Надзвичайного Збору ОУН на хуторі Веснівка та музей національно-визвольних змагань у с. Слов’ятин, а також інфраструктуру колишньої повстанської республіки в Антонівцях.

Великий музей потребує реконструкції

Однак чекає на реконструкцію принаймні частина центральної будівлі музею, що знаходиться  у Тернополі на вулиці Медовій, 6. Бо музеєві передали приміщення, в яких була обласна школа мистецтв. Тобто, будівля була пристосована для інших потреб.

  • Тепер триває реорганізація цієї будівлі, – каже директор музею Євген Філь. – На першому поверсі вже зробили великий зал. Хочемо із  першого та другого поверхів  зробити виставкові зали. Два експозиційні зали плануємо присвятити Революції Гідності та російсько-українській війні. І невдовзі з управлінням освіти та науки облдержадміністрації буде укладено договір, щоб уроки історії України в школах були організовані з відвідуванням музею, бо це – невід’ємна частина національно-патріотичного виховання учнів. Не потрібно забувати, що ми знаходимося в стані війни з Росією, окупант захопив великі території – Крим, частину Донецької і Луганської областей… А на третьому поверсі мала б знаходитися адміністрація музею, бібліотека і фондосховище. Отож, за 2-3 роки з цієї будівлі ми мали зробити повноцінний музей.

Роман ЯКЕЛЬ

Від freemanua

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *